Консультація для педагогів
Психолого-педагогічна підтримка дітей з ООП в освітньому процесі
Психолого-педагогічна підтримка дітей з ООП в освітньому процесі –
це підтримка, що передбачає створення для них сприятливих для навчання умов у
закладі освіти, а також здійснення додаткових заходів, спрямованих на подолання
їх освітніх труд
нощів.
Під час військових конфліктів однією з найуразливіших та беззахисних
категорій цивільного населення є діти та підлітки. Дітям страшно і тривожно
чути звуки повітряної тривоги чи вибухів, перебувати в нових обставинах. Діти з
ООП потребують зараз найбільшої турботи та уваги. Через невеликий життєвий
досвід і особливості психічного розвитку їм загрожує більше небезпек (фізичних
та психоемоційних). У надзвичайних ситуаціях освітній процес має
здійснюватися таким чином, щоб створити для здобувачів освіти безпечне та
стабільне середовище, допомогти відновити безперервність навчання, відчуття
комфорту, соціально-емоційну підтримку.
Для дітей з ООП важливо забезпечити наступні чинники психологічного
комфорту.
Безпечний простір для здобувачів освіти з ООП у закладі освіти:
Безпечний простір у закладі освіти - це умови праці та навчання, за яких:
- існує взаємоповага усіх учасників освітнього процесу;
- налагоджена система взаємопідтримки, стосунки будуються на основі
турботи, чуйності, рівності;
- відсутня дискримінація за статтю, віком, фізичним станом, національністю,
віросповіданням, соціальним становищем тощо;
- унеможливлені будь-які прояви насильства через забезпечення ресурсів для
його запобігання;
- дотримані правила і норми соціальної, психологічної, інформаційної та
фізичної безпеки.
Дуже важливо створити в закладі освіти таку атмосферу взаєморозуміння та
взаємодопомоги між здобувачами освіти, щоб забезпечити дитині з
особливостями психофізичного розвитку можливість самоствердитися, подолати
неадекватні установки та стереотипи, набути певних навичок соціальної
поведінки.
В умовах воєнного часу педагоги повинні не лише вміти розпізнавати
симптоми психотравми, але й надавати здобувачам освіти з ООП підтримку та
допомогу. Для цього важливо вчителю особисто взаємодіяти з дитиною, що
допоможе їй подолати психічний, емоційний або психологічний стрес, а також
дасть їй відчуття особистої безпеки.
Дорослі мають помічати і вчасно реагувати на тривожні симптоми, які
проявляє дитина у стані стресу. Вона може відчувати страх, хвилювання або
занепокоєння через напади паніки. Головне у цей момент - допомогти їй
заспокоїтися і почуватися в безпеці.
Можна використати такі форми психологічної допомоги.
- Дихальні вправи.
- Фізична підтримка. Сісти поруч; за згоди, обійняти або взяти дитину за
руку. Прийняти обійми від дитини, якщо вона того забажає.
- Переконання. Запевнити дитину, що вона може розраховувати на вашу
допомогу у подоланні цього стану.
- Безпечне місце. У класній кімнаті, а під час війни і в укритті, облаштувати
затишний куточок зі зручними місцями для сидіння, наприклад, крісла-мішки, а
також відповідним обладнанням (м’ячі для зняття стресу, м’які іграшки або
подушки, книги, фотографії друзів, сім’ї або інші предмети, які можуть
заспокоїти).
- Улюблена справа. Підтримувати і заохочувати дітей займатися тим, що
заспокоює та відновлює душевну рівновагу.
Дитина з ООП відчуватиме себе захищеною в спільноті однодумців, які
дотримуються таких принципів:
- тісний контакт між вчителями та здобувачами освіти (дітям важливо бути
впевненими, що педагоги надають не лише знання, але за потребою вислухають,
порадять, підтримають);
- належність здобувачів освіти до закладу освіти (здобувачі освіти
почуваються в закладі захищеними, потрібними);
- встановлення правил для класного колективу шляхом спільного
обговорення ( «не ображати», «приходити на допомогу», «дозволяти бути
іншим», тощо);
- згуртованість, спільне вирішення проблем та допомога один одному;
- повага до кожного члена колективу (повага передбачає гідність та рівність
всіх здобувачів освіти , їх специфічних моделей поведінки, потреб та інтересів);
- надання права вибору (дозволяючи дітям обирати, педагог навчає вмінню
приймати рішення і це стає надійним підгрунтям у дорослому житті);
- комунікація (ефективні канали спілкування можуть підтримувати та
розширювати взаєморозуміння, рівність та повагу до людських цінностей,
полегшити навчання);
- затишок фізичного середовища (необхідно зробити клас комфортним для
роботи та приємним візуально).
Засоби комунікації вчителів та дітей з ООП у стресових
ситуаціях
Емоційний діалог
Емоційний діалог - особливий вид взаємодії дорослої людини з дитиною, під
час якої дитина проявляє свої почуття, переживання та емоції, на які дорослий
також відповідає переживаннями, що в нього виникають під час такого
спілкування з дитиною; проявляє емпатію, емоційний інтелект, сприймає дитину
як рівноправного партнера діалогу.
Побудова емоційного діалогу.
1. Запропонувати безпечну форму вираження почуття, щоб дитина
добровільно спілкувалась з дорослим.
2. Уважно слухати, спостерігати, приєднуватися до почуттів, витримувати
паузи, надавати достатньо часу для обговорень.
3. Спонукати дитину до вираження справжніх емоцій чи задоволення
бажань/потреб через гру, за допомогою уяви чи фантазії.
Під час емоційного діалогу краще розкривається індивідуальність;
відбувається взаємопізнання, взаємовплив між педагогом та здобувачем освіти;
створюються умови для активізації пізнавальних процесів; розвивається
емоційно-ціннісне сприйняття дійсності. В основі діалогу лежить пошук єдності
та партнерських взаємовідносин.
Розвивальний зворотний зв’язок або фідбек.
Розвивальний зворотний зв’язок або фідбек (з англ. «feedback» відгук) - це
реакція на вчинки, поведінку здобувачів освіти з метою вдосконалення їхньої
діяльності у майбутньому.
Освітній процес займає значну частину життя, тому дуже важливо, щоб в цей
період було побудовано зворотний зв’язок який надихає, допомогає визначити
мету, скеровує до досягнення цілей, дає розуміння траєкторії руху.
Екологічний фідбек підбадьорює, формує здорову самооцінку. Він допомагає
дитині відчути свої сильні сторони, повірити в себе та намітити план
самовдосконалення.
Для надання зворотнього зв'язку в розвивальному форматі дитині
у проблемній ситуації необхідно:
1. Пам'ятати, що дитина - це окрема особистість, яка має свої власні почуття,
бажання, думки, потреби, які належить поважати.
2. Не можна лякати дитину страшним майбутнім, пояснювати що помилки -
це зовсім не страшно, адже вони є частиною розвитку.
3. Хвалити дитину, але уточнювати, за що ви хвалите.
4. Ставити спрямовуючи запитання. Давати можливість самостійно
аналізувати власну роботу, визначати помилки та наявність прогресу.
5. Не критикувати.
Шеринг
Шеринг (з англ. «to share» ділитися) – це організоване обговорення у групі
результатів роботи, актуальних проблем, подій та набутого досвіду.
Основне завдання шерингу: створення сприятливих умов, за яких кожен
може усвідомити та проаналізувати власні емоції, переживання, стани, які
виникають під час певної активності, а також сформувати поведінкові
«шаблони».
Шеринг:
- допомагає переживати складні почуття, події тощо;
- сприяє встановленню та зміцненню довіри, згуртованості групи;
- розвиває впевненість кожного з членів групи, а також створює можливості
для розкриття сильних сторін.
Шеринг може спрямовуватись вчителем на обговорення певного питання
або бути спонтанним без обмежень темою обговорення.
Формат проведення шерингу.
- Організуйте роботу групи у колі. Надавайте перевагу безпечним і затишним
місцям.
- Встановіть та обговоріть правила взаємоповаги для роботи у групі.
- Наголосіть на тому, що участь у шерингу є добровільна. Учасники можуть
не відповідати на окремі запитання або відмовитися обговорювати певні теми.
- Запропонуйте учасникам поділитися власними почуттями, емоціями,
переживаннями, думками.
- Підтримуйте подальше обговорення за допомогою відкритих запитань.
- Подбайте про те, щоб усі учасники могли рівноцінно взяти участь в
обговоренні.
- Користуйтеся «символічним мікрофоном» - учасники говорять по черзі,
передаючи один одному «мікрофон» (іграшка, ручка, предмет інтер’єру тощо).
- Завершіть коло шерингу, подякувавши учасникам за відкритість.
Практичні рекомендації вчителям та батькам учнів з ООП
Поради для вчителів
Подбайте про власне фізичне та психічне здоров’я. Якщо вам не
вистачить сил витримати погляд дитини, наповнений болем, її
запитання, реакцію - це посилить її стан занепокоєння та
безпорадності. Ваше завдання - створити безпечний простір, у якому б
дитина відчула близькість.
Під час війни не можна використовувати в іграх чи на заняттях
метафори (образи літаків тощо). Це може травмувати дітей. Варто
акцентувати увагу на образах дому, землі, веселки, води. Навіть образ
неба зараз не даватиме дітям стійкості - для багатьох це джерело
небезпеки. Плануючи створювати споруду із частин, наприклад
кубиків, пам’ятайте: якщо деталі падатимуть, це може нагадувати дітям
зруйнований будинок.
Будьте уважні до звуків, що використовуються в супроводі.
Не пропонуйте дітям жодних образів воєнної техніки. Приймається
лише той варіант, коли вони самі хочуть намалювати, виліпити чи
обговорити це. Натомість працюйте над образами мужньості і
витривалості, частіше просіть дитину намалювати, зобразити те, що є її
силою. Пам’ятайте, що ви маєте забезпечити дітям стабільність у
теперішній реальності, відволікти і розважити цікавими фактами,
захопливими розповідями. Не давайте порад, поки вас не попросили
про це.
Систематично і усвідомлено проводьте тренування для дитини (із
встановленням причинно-наслідкових зв’язків): як діяти під час
надзвичайної ситуації, пояснювати Чому це відбувається; Чому
важливо готуватися; Як важливо себе поводити; Чому варто не
боятися, а робити те, чого вже навчилися під час тренувань;
Говоріть з дитиною про її страхи і переживання: «Боятися в такій
ситуації це нормально», «Я з тобою, поряд», «Я завжди тобі
допоможу»;
Розумійте, що коли дитина з ООП проявляє складну поведінку, – це
сигнал дорослому, що вона потребує уваги, піклування та розуміння;
Проводьте на уроках психологічні активності, ігри. Гра захищає
дитину від складної для розуміння дійсності та водночас дає простір
для проживання і опанування реальності.
ВИСНОВОК
Війна в Укрaїнi пoкaзaла нeoбxiднicть створення психологічно безпечного
освітнього середовища, пcиxoлoгiчнoгo зaxиcту i дoпoмoги здобувачам освіти з
ООП. Навіть розуміючи, що відбувається, такі діти ще не мають достатньо
життєвого досвіду, щоб ефективно боротися зі своїми емоціями.
Не зважаючи на складні обставини війни, варто пояснювати дітям у
доступній формі події, які відбуваються навколо. Формувати у дітей реальне
сприйняття світу, заспокоювати їх, запевняти у тому, що ворог зазнає поразки і
незабаром усі повернемося до мирного життя.
До кожної дитини з ООП необхідно використовувати індивідуальний та
диференційований підхід, тобто враховувати пізнавальні можливості дітей, їхній
психологічний та емоційний стан.
Ключова роль в адаптації до нових умов дитини з ООП належить педагогам.
Адже саме вони згуртовують дітей, дозволяють їм розкритися і навчатися із
задоволенням.
Індивідуальний підхід, любов, розуміння, дружнє ставлення допомагає
дитині відчути себе потрібною в нових умовах. Адже саме педагоги згуртовують
дітей, дозволяють їм розкритися і навчатися із задоволенням.
Під час війни діти з ООП перебувають у стані невизначеності. Оскільки ці
діти мають обмежені можливості швидко реагувати та обробляти інформацію з
навколишнього середовища, важливо запроваджувати у освітній процес способи
підтримки, які допоможуть мінімізувати наслідки психологічної травми. Для
надання ефективної психолого-педагогічної допомоги дітям з ООП щодо
подолання та усунення різних видів страхів доцільно використовувати в роботі
психологічні вправи, що забезпечать розвиток емоційної стабільності,
допоможуть зменшенню рівня тривоги, сформують відчуття захищеності та
відновлять власні можливості дітей.
Дослідники кажуть, що діти з ООП, стикаючись з випробуваннями не
обов’язково мають мати психологічні проблеми, а навпаки можуть демонструвати
«посттравматичне зростання» – і це великою мірою залежатиме від підтримки
дорослих. Здобувачі освіти з ООП можуть зростати психологічно стійкими,
вдячними, здатними будувати глибокі стосунки, мати моральні і духовні цінності.
Тож нехай вони виростуть саме такими – наші діти!
Складно перерахувати ту безмежну кількість порад і рекомендацій,
безпечних, відновлюючих форм і способів роботи з дітьми з ООП щодо
підтримки психологічного комфорту. Але кожен з нас, дорослих, повинен вміти
підібрати ключик до серця дитини, враховуючи її індивідуальні особливості та
стратегічні напрямки особистісного розвитку.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1. Дегтяр Г. В. Психолого-педагогічний супровід дітей з
особливими освітніми потребами в інклюзивній освіті. // Таврійський вісник
освіти. 2015. № 1 (49). С. 250-255.
2. Колупаєва А.А., Савчук Л.О. Діти з особливими освітніми
потребами та організація їх навчання. Видання доповнене та перероблене:
наук.-метод. посіб. К.: Видавнича група «АТОПОЛ», 274 с.
3. Крицун В. О., Кирста Н. Р. Психолого-педагогічний супровід
дітей з особливими освітніми потребами: теоретичний аспект. Інтернет-
конференції ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя
Стефаника». Особливості організації інклюзивної освіти з учнями молодшого
шкільного віку.
https://rada.info/upload/users_files/42283512/175f85f7ad3ba3f14a68749a5b97e398.pptx
